Звернення Президента Асоціації

Першим нашим кроком стало створення своєрідного Консорціуму європейських університетів педагогічного профілю, визначення й формування єдиної шкали цінностей, які могли б бути покладеними в основу навчання і виховання нового вчителя у всіх країнах Європи.

Другий крок — розробка концепції та звернення до урядів країн Європи з відповідною пропозицією щодо її реалізації. 

Третій — переведення проблеми в практичну площину з урахуванням національних та інших особливостей країн європейського простору.

Саме через діяльність нового вчителя буде сформована духовна платформа нового типу життєдіяльності об’єднаної Європи — гуманістична, демократична, загальнолюдська.

Українська асоціація ректорів педагогічних університетів України, яку я очолюю, мала достатні підстави ініціювати цей процес у європейському просторі. Ми, українські педагоги, є прямими й безпосередніми спадкоємцями найбільш глибокої за змістом і потужної за своїм навчально-виховним впливом педагогічної традиції, творці якої — М. Пирогов, К. Ушинський, А. Макаренко і В. Сухомлинський — справедливо очолюють дев’ятку найкращих педагогів Європи і світу.

Це — глибока потреба європейського соціуму у відродженні цінностей, попраних тотальним, не контрольованим розвитком ринкових відносин, глобалізацією, процесом вульгарної інтернаціоналізації тощо, який, з одного боку, «вирвався вперед», утвердився у соціальному просторі і часі як соціум високого рівня життя, матеріального добробуту і комфорту, з другого, спостерігаються серйозні збочення у частині розвитку духовності, моральності, гуманізму і людяності.

Європейські об’єднавчі процеси потребують якнайшвидшого очищення, відродження гуманістичних сутностей, повернення їх у соціальний простір. Останнє має виконати учитель, сформований на єдиній шкалі цінностей.

Українська педагогічна традиція за своєю сутністю є найбільш привабливою для європейців саме тому, що вона формується й віддзеркалює своїм єством внутрішню природу людини як творця культури, людини як вільної істоти, діяльність якої базується на фундаментальних загальнолюдських цінностях. Своєрідним стрижнем цієї традиції є філософське кредо, визначене В. Сухомлинським: «серце віддаю дітям». Що може бути більш гуманним і перспективним у вихованні людини XXI століття? Питання має риторичний характер. А якщо це так, то саме ця основа — своєрідна матриця української педагогіки — має бути покладена в процес підготовки учителя для об’єднаної Європи XXI століття.